Привіт, друзі! Чесно кажучи в мене іноді відчуття, що я загубився і нічого не встигаю. Море інформацію, на яку я не встигаю реагувати, події відбуваються із карколомною швидкістю. Сім'я, робота, війна і так, оскільки я зараз в тилу, я поставив війну позаду родини і того, що дозволяє мені її утримувати. Ні, я не забув про неї, просто якось накочує таке відчуття хвилями, що так. Бо прокидаєшся від новин про прильоти, від яких гинуть діти і льодяна хвиля стискає хребет і тане під безсилим вогнем люті, поки наші західні партнери граються у свої політичні ігрища. То ж по можливості конвертуємо свою лють в донати, пам'ятаймо про загиблих і далі погнали у шаленому ритмі божевільного плину часу....
А оце я хочу поділитися з вами світлинами того, як квітують деревця, які милували око райськими яблучками восени. Я писав про це ось у цьому дописі. Схоже, що квіти такі більші за майбутні плоди 🙂.
