Щедрість і багатство української Осені! #freewrite

Привіт усім учасникам цієї чудової групи #TeamUkraine. Я дуже тішуся, що можу вільно писати українською мовою. Пишу чесно, що мені легше висловитися нею, бо це є моя рідна мова.

20211023_125513.jpg

Сьогодні хочу з вами поділитися своїми чудовими осінніми фотографіями. Я люблю Осінь. Це моя пора. Тому що я народилася 30 вересня. Моя мама мені розповідала, що саме після мого народження наступило "бабине літо". В переддень мого народження було пасмурно. А в наступний, коли я з'явилася на світ, засвітило сонце, стало тепло і затишно.
Зараз ця золота пора змістилася. Через тридцять з чубком років. Тепер "Бабине літо"приходить в середині жовтня, і аж до листопада. І я радію кожному сонячному дню. Хоч дні стали коротшими і все таки холоднішими. Але гляньте, яка краса навкруги! Навколо все в золоті. Мені дуже подобаються усі відтінки жовтого кольору. Вони не виглядають сумними. А навпаки є прикрасою в природі.

20211023_113322.jpg Бабусина хата. Ми дуже любимо тут бути з Максимом

Я зі своїм сином провели тиждень в селі. Це був не легкий тиждень для мені і для нього. Я мала багато роботи. А Максимові було трохи сумно самому. Мені він допомагав, але не довго. Потім він йшов бавитися іграшками, їздив на велосипеді і дивився мультики. Йому було сумно без дітей. Усі дорослі в селі працювали цілий день. А сусідські діти похворіли і сиділи вдома.
Але Максим вміє себе зайняти. Тому я змогла зібрати урожай, посадити цибульку і часник на зиму. І ще багато чого.

20211023_123300.jpg

20211023_123231.jpg
Ось на цьому фото вдалині видно Олеський замок. Він дуже крихітний, але він там є.

20211023_113959.jpg

Своїх сусідів я майже не бачила. Усі в роботі. І мені здавалося, що в селі вдень взагалі нікого нема. А усі люди також ловили ясні дні. Господарі готувалися до зими. Збирали урожаї, сіяли пшеницю, привозили трактором бражку для худоби.
Отож, я мала лише кілька днів роботи в селі і дуже втомилася. А люди в селі живуть так постійно. Честь їм і хвала, що вони обробляють нашу українську землю, наш багатий чорнозем. Тому що багато людей покинули поля, продали корови, коні. Так легше. Тепер можна все купити в магазині. Навіть в селі тепер є чудовий магазин, де є все, що треба для життя.

20211023_113931.jpg

20211023_113911.jpg

Для мене осінь найбагатша і найкрасивіша пора року. І я думаю, що осінь називають не тільки тому, що вона розфарбовує листя в жовтий колір. Якщо оглянути навкруги, то можна зауважити, що жовте є також сіно і солома, гарбузи, горішки, яблука, нескошені поля і трави. А які різнобарвні ліси! Здалеку видно, що листя кожного дерева особливого відтінку.

20211023_113637.jpg

20211023_113616.jpg

Я чекаю осені, тому що маю великий сад з яблуками, вишнями, горіхами і сливами. Але найбільше я чекаю на один сорт яблук. Це зимові яблука Золота ранета. Для мене це найсмачніші яблука на світі. Вони можуть довго зберігатися. У мене в саду є дві такі яблуні. Їх можна збирати аж до морозів. В яблуках зберігаються усі вітаміни впродовж усієї зими. Яблука не бояться холоду.
У Львові я зберігаю ці яблука на балконі в ящику. І щодня печу їх в мультиварці. Це дуже смачно і корисно насправді. Печені яблука мають трохи кислуватий смак, але я не люблю додавати цукру. В такому приготуванні яблук краще засвоюються вітаміни нашим організмом ніж свіжі. Дуже сприяє контролю ваги і для похудання. Також я помітила, що добре впливає на шкіру, волосся і нігті. Тому що містить пектин, який додає до них міцності і пружності.
Користь печерних золотих ранет неймовірна,я рекомендую вам спробувати і відчути користь на собі.
Але не забувайте, що усе має бути в міру.

20211024_093156.jpg

Гляньте! Хіба ж це не золото? Я радію, що дерева дали урожай. В наступному році вони можуть відпочивати. Якось так природою закладено, що дерева дають плоди через рік.

20211023_105958.jpg

Мій осінній сад. Листя, наче килим. Я залишила багато яблук в саду. Вирішила їм буде краще ще полежати там. Адже для них це природній холодильник. А моя маленька Матіза не може одразу все перевезти до міста.

20211023_110132.jpg
Мої "молодильні" яблука

20211023_110300.jpg

Ще маю золоті горішки. В цьому році лише одне дерево вродило. Горіхи почали падати, коли з'явився вітер. Я і Максим шукали горіхи, наступаючи обережно на листя. Там через взуття ми відчували твердий горіх. Ми шукали горіхи таким способом, тому що горішки падали в шкаралупі. Їх важко було розгледіти між листям. Кілька я все таки розчавила:)
Але це не проблема, тому що я одразу їх спробувала. Горішки зараз в такому стані, коли жовта плівка легко відстає від білої частини. А білий горішок надзвичайно смачний і корисний.

20211021_160149.jpg

20211021_130916.jpg

20211021_130821.jpg

Дякую Осені за таку щедрість. Я іноді думаю, що мені цього всього аж забагато. Чому? Тому що я все це не встигаю зібрати і перевезти до міста. Але це велике щастя мати хату , і сад, і город в селі. Надихатися осіннім повітрям з запахом опалого листя. Естетично насолодитися красою осіннього українського села. Відчути доброту людей, які приходять на допомогу, навіть якщо лише порадою.

20211021_130718.jpg

20211021_130637.jpg

Якщо ви змогли дочитати цей допис, напишіть, а яка для вас є осінь?
Мені дуже цікаво буде прочитати вашу думку!

20211023_113306.jpg

H2
H3
H4
3 columns
2 columns
1 column
4 Comments