Люди завжди наділяли інших людей надзвичайними силами та здібностями. Не обійшла ця участь матерів, котрі виховують дітей-осіб з інвалідністю. Таким матерям приписують жертовність, носіння "хреста", витривалість, божественність та інші приписи.
Але хто ж така мати дитини-особи з інвалідністю? Насамперед це жінка. Жінка, що має талію, груди, красу, елегантність, сором'язливість. Жінка, яка тендітна, слабка, сильна, непокірна, вразлива, чуйна. Жінка, котра має право на себе і своє життя. Так сам, як і ви, жінки, які зараз читають мій текст.
Багато разів читав та чув "–Поруч з тобою мама", "–Твоя мама постійно підтримує тебе", "–Твоя мама захищає тебе, як янгол". Я вже неодноразово говорив про це, але повторю знов: у кожного з нас окреме і особисте життя. Моя мама (як і мама кожної дитини-особи з інвалідністю) не богиня, не тварина та не раба, що постійно сидить на ціпку та доглядає мене. Вона, як і кожна жінка, має право на навчання, ходити по магазинах, зустрічатися з подружками, відвідувати концерти, їздити в гості, знайомитися з чоловіками і займатися інтимом. Бо це її життя і це стосується кожної матері, котрі виховують дітей-осіб з інвалідністю. Кожен з нас має право на особисте і не забувати, ким він є.
Може це звучить жорстко. Так, є різні ситуації та різні види інвалідності. І звісно буває важко пожити для себе. Я часто бачу фото, де матері дітей-осіб з інвалідністю виглядають наче вони похилого віку. Вони забули про макіяж, про красивий одяг, про каву з подружками, про вечірки та прості радощі життя. І найголовніше вони забули, що є жінками!