Hello to all travel lovers. I have very little time, so I can only set aside one day. And this time I will tell you about my family's journey. My mother was here as a child. She came from school with the whole class and the teacher on an excursion to this stone.
Location of the stone Trinig - Ukraine Lviv region, the village of Pidhirya. It is about 90 km from the regional city of Lviv. So I went with my son and mother when I was on the road. Then we saw the sign "Northern Podillya National Park"
And then we were led by a marked road in the woods to the stone, a distance of about 6.5 km.
You can see the road that led us outside the village to the edge of the forest. Tractors and trucks drive here. And my little car. I know people who drove to the top of the cliff.
Ви можете побачити дорогу, яка нас привела за село до краю лісу. Тут їздять трактори і грузовики. І мій маленький автомобіль. Я знаю людей, які виїзджали на автомобілі на верхівку до скелі.
Привіт, усім любителям подорожувати. У мене зовсім мало часу, тому я можу виділити лише один день. І цього разу я розповім вам про подорож моєї сім'ї. Моя мама була тут ще в дитинстві, їх водила вчителька всім класом на екскурсію до цього каменя.
Отже, розміщення каменю Триніг - Україна Львівська область, село Підгір'я. Це приблизно 90 км від обласного міста Львів. Тому я везла сина і маму автомобілем, доки була дорога. Потім ми побачили знак "Національний парк Північне Поділля"
І далі нас вела промаркована дорога в ліс до каменя , відстань приблизно 6,5 км.
My son Maxim found a big stick. At first he waved his stick like a ninja. And when he got tired, he began to lean with a stick to make it easier to walk. After all, the road led higher and higher. On the trees were the markers and arrows of the route, which I was guided when choosing a road. Along the road we saw the remains after the Second World War - dugouts. My mother and Maxim confidently moved through this forest. The birds sang, the trees barely rustled.
Мій син Максим знайшов собі велику палку. Спочатку він нею махав, наче ніндзя, а коли втомився то почав палкою підпиратися, щоб легше було йти. Адже дорога вела все вище і вище. На деревах були позначки і стрілки маршруту, яким я керувалася при виборі дороги. Поряд з дорогою ми бачили залишки після другої світової війни - бліндажі. Моя мама і Максим впевнено рухалися по цьому лісі. Пташки співали, дерева ледь шаруділи.
I want to tell you in detail about the forest. Since it is a nature reserve, it means that tree felling is prohibited. Voronyaki mountain hoebet stretches around the surrounding villages. Many plants in this area are of great importance to science. The most impressive are the beeches-patriarchs. These trees are very tall, wide and strong. They are over a hundred years old. Up to 40 meters high. They are more than 1.5 meters wide. Although there are young trees nearby, which is very pleasing.
Хочу вам детально розповісти про ліс. Так як це заповідник, то це означає, що вирубка дерев є забороненою. Навколо навколишніх сіл тягнеться гірський хребет Вороняки. Дуже багато рослин цієї території мають велике значення для науки. Найбільше вражають буки-патріархи. Ці дерева є дуже високі, широкі і міцні. Мають понад сто років. Висотою до 40 метрів. Шириною бувають понад 1,5 метрів. Хоча поряд є молоді дерева, що дуже тішить.
At this time, the anemone blooms, and on the trees stretches ivy. All herbs and flowers spread a wonderful fresh aroma.
В цей час цвіте анемона дібровна, на деревах тягнеться плющ звичайний. Усі трави і квіти поширюють чудовий свіжий аромат.
In the leaves and among the grasses you can see young trees of oak, beech and maple.
В листі і поміж трав можна побачити молодих дерев дуба, бука і кленів.
That's how, walking and inspecting the forest, we reached the goal. A stone could be seen at the top. On this day, many people from neighboring villages and towns came here. And my family too.
This Trinig rock is actually very large. Seven meters long and four -width. This huge stone stands on three legs on top of the mountain of the same name. That is why it is called Trinig (three legs).
This sandstone is 11 million years old. Maybe at that time the water was around the mountain. And the water leaving these regions, during the changes in the landscape, carved such a chimera.
Maxim really liked to walk around the stones. He asked me to take pictures. Many people climb to the top of the cliff for a photo. My family decided that we would do it another time because they were tired.
In this perspective, this stone reminds me of an animal preparing to jump.
Ось в такому ракурсі цей камінь мені нагадує тварину, яка готується до стрибка.
Ось так, оглядаючи ліс, ми дійшли до мети. На вершині виднівся камінь. В цей день багато людей з сусідніх сіл і міст пр їхали сюди. І моя сім'я також.
Ця скеля Триніг насправді дуже масивний. Сім метрів довжиною і чотири -шириною. Цей величезний камінь стоїть на трьох ногах- опорах на вершині одноіменної гори. Тому і названий так Триніг ( три ноги ).
Цьому каменю пісковику 11 мільйонів років. Можливо в той час вода була навколо гори. І вода відходячи з цих регіонів, під час змін ландшафту, виточила таку химеру.
Максиму дуже сподобалося обходити поміж ніг каменюки. Він просив мене фотографувати. Багато людей вилазять на верх скелі для фото. Мої рідні вирішили, що зробимо це іншим разом, тому що були втомлені.
Just imagine. And once there was the Sarmatian Sea, and these rocks were covered with water.
Тільки уявіть собі. А колись тут було Сарматське море, і ці скелі були вкриті водою.
Until the 13th century it was one of the pagan shrines. Excavations were carried out in these places. A cave was found nearby, where things from the time of Kievan Rus and human remains were found. This makes it clear that ancient burials took place here.
My mother boldly went down to inspect this cave. It was damp and cool. This cave is 6 meters long. Mom lit her phone with a flashlight, but there was nothing but stone walls.
В час до 13 століття це була одна з язичницьких святилищ. В цих місцях проводили розкопки. Поряд було знайдено печеру, де були знайдені речі часу Київської Русі, і людські рештки. Це дозволяє зрозуміти, що тут відбувалися древні поховання.
Моя мама сміливо спустилася, щоб оглянути цю печеру. Там було сиро і віяло прохолодою. Ця печера довжиною 6 метрів. Мама освічувала фонариком свого телефона, але окрім кам'яних стін, нічого не було.
Finally, after this photo shoot and a tour of the Trinig, we decided to relax. In nature, appetite always increases. And we still need strength to get back to the car. So we ate our homemade sandwiches, drank water. And moved on, along the route.
A number of single stones and another larger one could be seen nearby. It's called "Lying Dog." Because from the side it looks like this and resembles a lying dog.
Нарешті після цієї фотосесії, і огляду скелі Триноги, ми вирішили відпочити. На природі завжди збільшується апетит. А нам ще потрібні сили, щоб повернутися до автомобіля. Тому ми поїли наші домашні бутерброди, попили води. І рушили далі, по маршруту.
Поряд було видно ряд одиноких каменів і ще один більший. Він називається "Лежачий пес". Тому що збоку має такий вигляд і нагадує саме собаку, яка лежить.
This ascent makes me think. "It's hard to climb to the top of a mountain, but it's easy to go down."
In any case, some effort is required. While we work, plan, set goals, we move up. And when we stop making an effort and stop, we go down. So don't stop, movement is life. Going down is easy and you can always do it.
Це сходження наштовхує мене на роздуми. "Тяжко підійматися на вершину гори, але легко спускатися."
В будь-якій справі потрібні певні зусилля. Поки ми працюємо, плануємо, ставимо цілі, то рухаємося догори. А перестаємо докладати зусиль і зупиняємося, то спускаємося вниз. Тому не зупиняйтеся, рух це життя. Спуститися легко,і ви завжди зможете це зробити.
I posed on top of this rock. She seemed safer to me than Trinig. And Maxim sat on every stone he saw on his way. The day was approaching far beyond noon.
And Maxim quietly began his song- "when we go home"
Я позувала на вершечку цієї скелі. Мені вона здалася безпечнішою за Триніг. А Максим сидів на кожному камені, який бачив на своєму шляху. День надлижався далеко за пообіддя.
І Максим тихенько починав свою пісеньку-"коли вже підемо надодому"
And you know what? The road back was already familiar to me. Guided by the marks on the trees, we quickly began to descend. Nearby I saw places for feeding forest animals. Roe deer, wild boar, badgers, foxes and hares live in the reserve.
І ви знаєте, що? Дорога назад вже була мені знайома. По міткам ми швидко почали спускатися. Поряд я бачила місця підгодівлі лісових тварин. В заповіднику живуть косулі, кабани, борсуки, лисиці, зайці.
The trail led us to the source. We drank this cold water, and typed in their containers. The water is very tasty.
This source is the beginning of the river Styr, which flows through my village Ponikva, three regions of Ukraine (Lviv, Rivne and Volyn), and Belarus.
Стежка привела нас до джерела. Ми напилися цієї холодної води, і набрали в свої ємності. Вода дуже смачна.
Це джерело витік річки Стир, яка протікає через моє село Пониква, три області України( Львівська, Рівненська і Волинська), і Білорусії.
Here I am with Maxim on a stump basking in the sun. What a good man he is, who went with us on such a cognitive journey.
I am once again convinced of how beautiful my land is, what wonderful places it has. You know we live and walk the same road one hundred and fifty thousand times. Although stop! Once turn left from the usual road. And we found something interesting.
Ось я з Максимом на пеньочку ніжимося на сонечку. Який він молодець, що пішов з нами в таку пізнавальну подорож.
Я ще раз переконуюся, який красивий мій край, які чудесні місця в ньому є. Знаєте ми живемо і ходимо сто п'ятдесять тисяч разів по одній і тій дорозі. Хоча ось! Один раз повернути ліворуч від звичної дороги. І ми знайшли щось цікаве.
From the road you can see the hill Makivka.
Від дороги видно пагорб Маківка.
But the clouds hang over Mount Training (View from the road)
А ось хмари зійшлися над горою Триніг (Вид з дороги)
Thank you very much for your time and attention.
Щиро дякую за ваш час і увагу.