Привіт, друзі! Куди помандруємо сьогодні? Поки зима бореться із весною, а сніг то падає, то розтає, ми вирушаємо у літо. Адже я літня мандрівниця!
Кілька років тому я побувала у крутій мандрівці на Івано-Франківщині. Зараз дивлячись фото, розумію, що за кілька днів ми встигли об'їздити доволі багато місць, причому без власного авто. Наша банда — я, @lilideleopolis і моя племінниця поїхали в гості до моєї двоюрідної сестри. Її село знаходиться на рівнині, біля Богородчан, але зовсім неподалік вже починаються гори.
Нас зустрічає гірська річка Манявка.
Ось одного дня ми поїхали у село Манява, щоб оглянути старовинний Хресто-Воздвиженський монастир (ПЦУ). Там виявилось спокійно і красиво. Всі будівлі оточені кам'яним муром, як у давні часи, посередині — велика дерев'яна церква.
Заходимо на територію обителі через ворота вежі-дзвіниці.
...І бачимо охайне сонячне подвір'я.
Дерев'яна церква є сучасна, але виглядає гармонійно і зроблена по законах народної гуцульської архітектури.
Цей монастирський "острівок" зусібіч оточений горами, які поросли лісом, а внизу тече красивий струмок.
Спершу ми вирішили піти на Блаженний камінь. Отож, через старовинну браму у задньому дворі ми пішли углиб лісу та трохи вгору, щоб знайти камінь, з якого постійно крапає вода і має цілющі властивості.
Попереду — невеличкий похід у гори.
З донькою, яка любить знаходити цікаві місця для подорожей.
По дорозі милувались густим хвойним лісом, струмками, міні-водоспадом і старались зафіксувати свої враження на фото...
...і навіть знайшли ось такі гриби. У моєму краї вони не ростуть, а в Карпатах їх багато. Красиві, але не знаю, чи їстівні.
Біля каменя було темно і дуже прохолодно, ми вмились водичкою. На таблиці почитали легенду про те, що начебто ще у 1281 році тут жили монахи, що прийшли з Києво-Печерської лаври, і навіть сюди приходив князь Данило Галицький. Я не знаю, чи можна вірити легендам, але якщо вірити власним відчуттям, то місце тут хороше.
Блаженний камінь поблизу Манявського скита.
Згодом ми повернулись у монастир, відвідали велику церкву, а також підземну, невеличкий фотосет — і пора додому, адже по плану у нашій подорожі ще кілька цікавих місць. А яких? Я розповім пізніше.
Згадка про Йова Княгиницького, відомого культурного діяча, який заснував монастир у 1606 році.
Вежа-дзвіниця з початку 17 ст. — одна з найдавніших будівель. Перебувала у напів зруйнованому стані, але після реставрації виглядає красиво.
У підземній міні-церкві.
Дякую всім за увагу. Якщо вам подобаються мої розповіді, голосуйте і підписуйтесь на блоґ. Гарних вам мандрів Україною і світом!!!!