А у нас — зима! Одразу захотілось на довгу прогулянку міським парком або чухнути в село на кілька днів...
Сніг дарує якесь особливе відчуття свята, чистоти і оновлення. Синоптики обіцяють мороз, так що на цей раз ми зможемо насолодитись білою казкою.
Поки я ще не обзавелась новими світлинами, то запощу трошки давніші... Вирішила зробити навіть серію дописів під назвою "Зелений колір зими..." Так, дещо незвична назва як для наших помірних широт, але дані світлини походять із того часу, коли я любила шукати все незвичне у природі. Взимку всюди панує сувора краса, зате помітними стають деталі, дрібниці.
Отож, "героїня" моєї першої серії — омела. Цікаво, ми з хайверами плануємо невелику зустріч із співом пісень караоке англійською. Так от, у кількох молодіжних піснях, що ми обрали для вивчення, згадується омела, як символ Різдва і кохання. Думаю, всі знають, що у Європі її вішають над дверима у час зимових свят і якщо дві людини зустрінуться під омелою, то мають поцілуватись.
В давнину це був також символ миру: коли двоє ворогів зустрілись випадково під деревом з омелою, то до кінця того дня мали підтримувати мир. У середньовіччі омела була заборонена, як символ кельтських жерців-друїдів, але в епоху романтизму її реабілітували, оскільки, погодьтеся, це дуже красиво — цілуватись під омелою.
І ще багато цікавинок можна собі погуглити про цю рослинку-паразит, яка дійсно виглядає красиво, але п'є соки дерева.
А зараз гайда зі мною в село, туди, де майже нема людей, але є інший світ природи і дикості.
Блакитна закинута хатка, наче шматок неба і великі білі ягоди чудо-рослини...
До зустрічі у світі природи!